"Будь-яка книга, що купується та читається є інтелектуальною" Андрій Кокотюха...

Блоґ: Володимир Карагяур

Сьогодні о 14 годині у книгарні Букініст проходила автографсесія відомого українського письменника Андрія Кокотюха. Для мене він виявився цікавою особистістю. Людина, яка пише для себе, для людей, під заказ і тому подібне. Він не цурається, здається, жодної книги виданої або купленої читачем в Україні. Для нього не існує поняття інтелектуальна чи не інтелектуальна книга. На його думку в Україні ситуація така, що добре, що взагалі люди продовжують читати українською мовою та купляти книжки. Він неоднозначно ставиться до премії Коронація слова через зарозумілість жюрі. Не завжди жюрі обирає книгу, яка насправді цікава читачам, а найкращу за думкою професійних критиків. Говорив автор багато і цікаво про сучасний стан книговидавництва в Україні, і про політичну ситуацію в Україні. Розповів, що з Чернівцями знайомий ще з 1988 року, коли вперше приїхав по запрошенню друга. Каже, що місто змінюється як і всі ми, змінюється на краще…

21 коментар

Хто хоче зустрітись з автором можуть відвідати Літературний вівторок, який буде проходити сьогодні о 18.00 годині, тобто через годину за адресою Літературне кафе, Українська книга Центральна площа 10.

Незабаром читайте ексклюзивне інтерв'ю з Андрієм Кокотюхою на вкурсі!

мене особисто розчарував вечір…

А я не була і не шкодую. Як на мене, то він говорить занадто просто й примітивно, як на інтелектуального діяча.

Але весело і якщо чесно у мене до нього виникла така нав`язлива асоціація з ним «словоблуд»

Ага, переливає з пустого в порожнє… Мілко, на жаль, мілко до сміху… Не читала, але пахне графоманством. Чи ні?

А я читав, мені сподобалось! Нейтральна територія, наприклад. Чи «Аномальна зона».

Не ображайтесь, Ірино ( я Вас особисто не знаю), але книжки варто читати, а не нюхати.

Графоманом добротного письменника я б не називав, тим більше не читаючи його.

Справді, не читаючи автора, важко судити про його рівень, але часто так буває, що сам письменник власним виглядом і тупими розмовами відбиває будь-яке бажання ознайомитись з його творами.

Ну, бувають люди екстраверти, бувають — інтраверти. Бувають красномовні софісти і сором«язливі мудреці. Лишається побажати нашому авторові працювати над навиками спілкування.

Спасибі за думку, Михайле. Задля справедливості мушу бодай щось перечитати. Але я писала про вечір, який відбувся за участю автора, а він мене розчарував.

Добре, коли ти як журналіст маєш право написати про якогось автора, що він лайно і редактор пустить це в ефір або надрукує. У мене якраз так і є! За що грейт сенкс редактору. Сподіваюсь, Алло, у тебе також!!!

Ну, по-перше, я сама не дозволю собі назвати когось лайном, особливо, використовуючи для цього свою професію. Але те, що я собі дозволяю написати, редактор в ефір випускає)))) і це плюс. Моє завдання — подати те, що я побачила, а глядачі нехай роблять висновки. Наскільки це вдало вийшло можна побачити тут: citi.cv.ua/video-news.php?file=TD_09_02_2011.flv&page=1

А от на вКурсі я маю можливість бути Аллою Ситар і писати свої власні думки без будь-яких застережень.

Взагалі-то, я завжди вважала, що журналіст, подаючи інформацію про щось, має займати нейтральну позицію, залишають читачу/слухачу/глядачу можливість виводити свої власні судження і робити оцінку події.?

про те й мова — перечитайте ще раз мій коментар )))) хоча, як нас зараз вчать журналісти нової епохи — об'єктивною журналістика бути не може.

Річ в тому, що час, який можу присвятити читанню, на жаль, обмежений, як і у більшості із нас. Тому я вже багато років читаю тільки книги, які мені рекомендують друзі або ті, про які усі говорять (щоб розмову підтримати :)). Якщо ці книги, на Вашу думку, варті бути прочитаними, то при першій ж нагоді готова до Вас прислухатись.

Переглянувши відеозаписи посту, хотів сказати те саме, але мав сумніви, що всі відразу почнуть засуджувати… :))

А чому боятися «засудів»? Кожен має право на висловлювання своєї думки. Хоч погоджуйся, а хоч і ні. Саме так розвиваються дискусії, в результаті яких народжується істина.

Добре, Ірино, приймаю це до уваги!!!

Погоджуюсь, Ірино. Він справді занадто примітивний. І погляди в нього дещо суперечливі. Найбільше мені не подобаються відверті «наїзди» на так звану українську інтелектуальну літературу на кшталт Забужко, Андруховича і т.д.

«Наїзди» — то за Фрейдом (а може і не за ним? ;))прояв комплексів. Ну от тобі і ознака графоманства, що в крайній своїй формі може бути психічним розладом.

Щодо пана Андрія, то очікувала значно більшого. На зустрічі в ЧНУ вперше з ним зіткнулась, і, чесно кажучи, не дуже хороше враження він на мене склав. Досить суперечлива постать в багатьох аспектах. Можливо, людям, які знають його і його творчість довше, подобається постать Кокотюхи.
Та от не виникло в мене бажання відразу кинутись читати його твори. На жаль…

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте