Довіра... Віра в людей...

Блоґ: Володимир Карагяур

Чи довіряти людям зразу, чи вашу довіру люди мають завоювати? Це залежить тільки від вас особисто.

Я вірю в людей, людство… я не можу по-іншому. Кожна людина це особистість в якій завжди можна знайти щось хороше, і хай навіть для цього потрібно докласти зусиль. Я вірю в це… І так вже сталося, що кожна людина з якою я знайомлюся або спілкуюся отримує від мене величезний аванс довіри. На жаль, для мене на жаль, більшість інших людей не підходять до цього так само, їхнюдовіу потрібно завойовувати, а це не так просто зробити. І що правильніше я не знаю? А як ви вважаєте?

Як же ж важко завоювати та тримати довіру, але як легко її втратити? А довіра це дуже важливо в стосунках між людьми, в сім`ї та навіть просто в суспільстві. Як важливо щоб між хлопце і дівчиною була довіра, без неї нікуди.

Особлива тема наші політики. Здається для них довіра взагалі не важлива. Вони навіть не намагаються її здобути у громадян, а хто має не намагається її втримати. Чи може бути справжня країна, справжнє суспільство в ній коли до лідерів цього суспільства просто немає довіри.

Але ж як важко коли нехтують вашою довірою… В когось і світ може піти в тартарари… Не створюйте один одному пекло!

11 коментарів

Довіру потрібно довго завойовувати — це вірно. Людині можна довіряти, у тому випадку, коли ти в ній впевнений і знаєш що очікувати. Однак, проблема постає в іншому — людина не раціональна у своїх діях, що в свою чергу спричинює моменти, коли ти втрачаєш довіру до неї.
ДУмаю тут буде аткуальним вислів — «Довіряй, але перевіряй» все ж.

Володимире, це означає, що вас ще ніколи не підставляли, ніколи вас ще не використовували у чиїхось цілях. От ви всім і довіряєте. Насправді, неможливо людині відразу довіряти, вона має бути провірена часом та оставинами.
А в сердечних стосунках — довіра грає одну з головних ролей.

Дарино, підставляли і не раз, але всеодно чомусь продовжую вірити людям і довіряти…

100%

Напевно тоді я не відношусь до такого типу людей. Мені важко з першого разу довіряти людям.

О, все дуже просто.
Як сказав Генрік Сенкевич, «тобі варто ставитись до людей недовірливо не тому, що вони на це заслуговують, а тому, що для тебе це безпечніше».

Це точно. У першу чеогу треба думати про себе і про те, що ця довіра тобі дасть.

Я теж довіряю людям, хоча страх, що вони можуть зрадити, іноді лоскоче мої нерви. Але я продовжую довіряти. Світ не без добрих людей =) В мене немає таємниць, тому я відкрито спілкуюся із людьми і якщо вони мені відповідають щирістю — це просто чудово. Але бувають випадки, коли вони мене зраджують… і не раз, а кілька разів поспіль… тоді довіра автомаично втрачається. Я не думаю, що потім потрібно замикатися в собі і не довіряти іншим. Кожна людина — це окремий всесвіт =)

Тетяна, я б сам краще не сказав би про себе. Я саме про це і писав. Ніколи не потрібно закриватися. А з власного досвіду знаю що людям навіть можна та потрібно давати другий шанс.

Тобто Володимире, ви такий нонконфронтист та пацифіст??? Ви всім все прощаєте? Ви підставляєте і другу щоку?

Ні, не прощаю, але можу забути. і другу щоку не підставляю. І на пацифіста не схожий. Просто такка людинка я.