Чому ми вчимо дітей? Бути героями, чи досконалими вбицями? Люди вбивці, частина перша...

Їду в поїзді. Зі мною в купе їде мама з хлопчиком, чотирирічним. Він грається з різними іграшками, уявляючи себе лицарем.
В його арсеналі є:
1. Катана
2. Прямий меч
3. Кривий меч
4. Стілєт
5. Кастєт
6. Секира
7. Крюк для захвата меча
8. Щось схоже на булаву прикріплену до ланцюга
Для захисту в нього є передніій панцер лицарського обладунку.

Він вже довго грається, і чого тільки не уявляв — і як його вбивають, і як він поранений добиває свого ворога. Постійно використовує у своїй грі слово «засранєц», напевно запам`ятав з якогось серіалу. 
Скажіть чому ми навчаємо дітей з самого дитинства. Якщо у чотирирічного хлопчик такий вибір різної іграшкової зброї. Чи виросте він мирною людиною? Що його чекає? Може він буде військовим? Але як на сьогодні живеться військовим у нашій країні. 
Що він бачить по телевізору, що запам`ятовує із того що бачить?
Тільки що сварився на маму, що вона не так закріпила йому меча і він не зможе вільно його витягнути.
Надіюсь, він стане військовим, якщо він прагне бути таким вправним зі зброєю. Стане військовим та відновить нашу армію, щоб вона була здатна захищати Україну, але його вправність буде проявлятися тільки на навчанні на полігоні...
Цікаво що йому зараз сниться? спить він обнімаючи меч...

11 коментарів

Надія Григоренко
Це що, я ось на днях потрапила в таку ситуацію…
Виходжу з «Берізки», а там двері важко відкриваються. Ледве відкрила, мені назустріч заходить жіночка з дітьми. Ну, я й пропустила. Спочатку пройшов один малий, потім вона сама, а двері вже закривалися… тоді в щілину намагався втиснутися другий малий (5-6 років), але жіночка (напевно, мама) навіть не обернулася, щоб йому допомогти, щоб притримати двері. Я ж лівою рукою не змогла зарадити ситуації, і малого добряче стукнуло…
Одразу після нього зайшла ще одна жіночка і вичитала мені мораль: що ж це я не відкрила нормально двері. При тому, що їй з того боку було в 10 раз легше це зробити (бо їй потрібно було відтягнути на себе двері, тоді як мені — штовхати).

Така ж ситуація, як та, що в поїзді. Батькам абсолютно все одно, що з їх дітьми. Чи вони у грі навчаються насиллю, чи травми отримують…
Володимир Карагяур
Та ні, Надіє, мама приділяла йому майже весь час. І тим більше хто йому купляв стільки іграшок. Вона постійно йому поправляла обладунки та ще з ним гралася!
Надія Григоренко
Справа не у кількості часу, який мама приділяє синові. А в тому, ЧОГО вона його вчить…
Володимир Карагяур
Ну ось, а я про те саме, а ти перечитай те, що писала і зрозумій мій коментар.
Надія Григоренко
Нє, мені лінь.
І взагалі, не люблю, коли мені наказують.
Анастасія Сімашова
Щодо цієї проблеми варто зауважити один цікавий аспект, який останнім часом став ледве не головною заслугою нашої влади: «дитячі гроші». Молоді сім'ї усе частіше вирішують «заводити» дітей через постійно зростаючі соціальні виплати — про це свідчать і соцдослідження, і приклади з життєвого досвіду. Тож нащадків народжують, гроші на них отримують — а брати на себе повну батьківську відповідальність не поспішають. Діти стали методом отримання заробітку — принаймні, у сім'ях з невисоким достатком. І такі батьки зовсім не думають, що діти потребують чогось іншого, ніж комп'ютерних ігор та мультиків по телевізору. Головне — аби вчасно держава платила на них гроші…
Лілія Шутяк
А що ліпше, якби хлопчик грався лялькою Барбі)???

Дитина звідусіль бачить насильство, тому недивно, що у реальному житті вона прагне його відтворити! Це ми у дитинстві дивились мультики "Їжачок у тумані" чи «Кіт Леопольд». Сучасні діти дуже швидко дорослішають і їх уже не цікавлять звичайні іграшки… От подруга розповідала, що йде на День народження до 10-річного хлопчика і для покупки подарунку планує відвідати якийсь магазин іграшок. Коли вона порадилась з мамою цієї дитини, то та сказала, що все необхідне (а саме — комп'ютер і приставку) хлопчик уже має. А більше нічого його не цікавить.
Володимир Карагяур
Лілея, ну це ти вже перебільшуєш, я прекрасно знаю чим мали б гратися хлопчики. Я наголошував не на грі зі зброєю іграшковою взагалі, а на тескільки її.
Юрій Щур
Мій молодший син, йому скоро чотри роки, також дуже полюбляє різного роду іграшкову зброю. Не дуже мені подобається, коли він розігрує різні «бойові» сценки із відповідним «воїнським» лексиконом. Звідки те у нього? — Мультики. Ті, що показують по телебаченню і ті, що є на дисках.
А з іншого боку — я в дитинстві так само грався різною іграшковою зброєю, і нічого виріс гуманітарієм.
Проблема в іншому — в увазі до дітей і спілкуванні з ними.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте