Країна плачу, горя і тортур...

Чому, чому ми створюєм країну плачу, сліз і тортур а не країну добра, радості і щастя???????????????????
Чому ми влаштовуємо свята пям`яті про тих, хто загинув, хто був тортурований — усюди в газетах, по телевізору, в університетах, в книгах ми створюємо образ України та українців, як тих кого завжди притискали, сажали в тюрми вбивали, говоримо про українців\, які не померлим своєю смерті, або про тих, які не могли спокійно жити і нести світу свою геніальну думку. Більшість вщанувань тільки з якихось сумних дат — розстрілу, вбивства смерті від тортур.
Чомуми не говоримо про те, яку радість Україна дала світу, про тих хто відомий всьому світу, але не відомий в Україні, у своїй вітчизні, але пррожив нормальне життя без утисків, торптур та тюрем. Чи вони не можуть бути героями?

8 коментарів

Євген Славянов
А ми нація така. Нація-мазохіст. Ми кайфуємо від факту, що нам погано й боляче і ми це можемо пережити. Але справді «чухатись» починаємо тільки як ображатимуть і принижуватимуть особисто.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте